Розповідь Яна Длугоша про приїзд та перебування короля Казимира у Кам'янці в серпні 1448 року

Публікація: Joannis Dlugossii Senioris Canonici Cracoviensis Opera, Liber duodecimus, (a.D.1448), s.53-55.

Petrus Woyewoda Moldaviae Kazimiro Poloniae Regi obedientiam promittit, quo

facto, Dux Michael ex Moldavia eiectus ad Thartaros fugit.

Feria tertia egressus Kazimirus Rex de Halicz, per Buczacz, Iagyelnicza et alia loca consueta, venit in civitatem regalem Kamienyecz fe­ria sexta in vigilia Sancti Laurentii, ubi diebus duodecim mansionem egit. Tanta autem fuit ex ultatio omnium terrae Podoliae nobilium et terrigenarum de regio adventu, per quem sporabant terram Podoliae ad bonum ordinem et pacem reduci, ut liberaliter Regi de villis suis duplicem praestarent stationem. Praemiserat autem Rex de Iagyelnicza duos barones, videlicet Petrum Odrowansz palatinum Leopoliensem et Przedborium de Konyeczpolye castellanum Sandomiriensem, ad Petrum Woyewodam Moldaviae, ut praedicunm Petrum bonis et honestis m ediis inducerent et roquirerent ad praestandum Regi Kazimiro homagium, et ut Ducem Michaelem, filium olim Sigismundi Magni Ducis Lithuaniae, quem apud se fovebat et sustentabat, sibi, tanquam hostem, praesentaret. Et quam vis ipse Petrus Woyewoda Moldaviae consentiebat huius modi homagium facere et omnem fidelitatem debitam, more suorum praedecessorum, Kazimiro Regi praestare: venire tamen ad praesentiam Regis Kazimiri timuit; suggestum enim sibi fuit per quempiam ex consilio Kazimiri Regis, quod captivitatis laturus esset, si adveniret, molestias. Igitur misit ad Regem nuntios suos no tabiles, videlicet Nagon baronem et Michaelem cancellarium cum aliis duobus baronibus, supplicans, ut Rex sibi non imputaret ad culpam, quod venire ad suam praesentiam propter metum non poterat, offerens, dummodo esset securus, et homagium et fidelitatis praestare iuramentum. Ducem vero Michaelem nullatenus se posse aut velle Regi praesentare astruebat, cum magnum incideret dedecus, si Principem innocentem, regiam gratiam et iustitiam postulantem, qui ad illum confidenter velut ad amicum venerat, Regi dederet. Obtulit tam eum de caetero in molestiam et nauseam Regis, in suis Dominiis non tenere. Rex autem, deliberatione habita, mittit Petro Woyewodae Moldaviae largum salvum conductum, assecurans eum de omni timore. Dum autem ipse Petrus Woyewoda, huiusmodi salvo conductu assecuratus, venire ad praesentiam Regis in Kamienyecz disponeret, et iam in castrum Choczim advenisset, Kazimirus Rex, moram temporis sufferre non valens et nimio aestu Lithuaniam redire desiderans, ne conventionem pro die Nativitatis Sanctae Mariae in Nowogrodek, iuxta conclusionem cum Lithuanis habitam, negligeret, ex Kamienyecz, rebus omnibus, quae consummationi erant proximae, neglectis et omissis, feria quarta ante festum Sancti Barthelomaei discessit, missis quatuor baronibus ad Petrum Woyewodam, videlicet Iohanne castel­lano Cracoviensi, Petro Odrowansz palatino Leopoliensi, Iohanne de Konyeczpolye Regni Poloniae cancellario, et Iohanne de Pilcza, cum plena potestate. Qui cum illo certis habitis tractatibus, omnia bono ordine concludunt, iuramentum fidelitatis tam ab eo, quam suis omnibus baronibus, vice et nomine Regis et Coronae Poloniae exigunt, novas inscriptiones et foedera firmant, per quae ipse Petus Woyewoda Regi et Regno Poloniae fidelitatem et obedientiam debitam exhibere, ac pro praestando homagio, pro tempore et loco beneplacito, iuxta Regis ordinationem et mandatum, veniro se astringit et obligat. Hac autem conclusione cum eodem Petro Woyewoda habita, exercitus terrarum Russiae, qui in campestribus circum quaque civitatem Kamienyecz multis diebus erat commoratus, licentia habita, ad propria regressus est. Miserat etiam Dux Michael, filius Sigismundi Ducis Magni Lithuaniae, nuntium specialem, rogans Kazimirum Regem utilium in gratiam assumere dignaretur; barones autem Regni Poloniae requirens, ut suarum promissionum et iuramenti memores, ad iustitiam ilium ad mitterent. Contemptae autem fuerunt et spretae huiusmodi suae preces, et non solum ipso Dux Michael ad gratiam exauditionis non ad missus, sed etiam firmatis cum Petro Woyewoda Moldaviae foederibus, ex Moldavia tanquam hostis Regis pulsus, ad Thartaros barbaros se contulit, postquam inter Catholicos iustitiam et compassionis gratiam non reperit. Venerat etiam, stante Rege in Kamienyecz, ad praesentiam suae Maiestatis Thartarorum Imperatoris nuntius, Kalina vocatus, offerens nomine Thartarorum Imperatoris subsidium exercituale contra Petrum Woyewodam, casu, quo Regi nollet subiici et obedire. Hunc nuntium remuneratum Rex, habitis secum secretis tractatibus, remisit, et quaedam mandata, ignota multis, ad Caesarem Thartarorum illi dedit.

Переклад:

Петро, воєвода Молдавії, обіцяє королю Польщі Казимиру покору; після цього князь Михайло, вигнаний з Молдавії, тікає до татар.

У вівторок король Казимир, вийшовши з Галича, через Бучач, Ягільницю та інші звичні місця, у п’ятницю, напередодні дня святого Лаврентія, прибув до королівського міста Кам’янця, де пробув дванадцять днів.

І такою була радість усієї шляхти й тубільного населення Подільської землі з королівського приїзду, через який вони сподівалися, що Поділля буде приведене до доброго ладу й миру, що вони щедро надавали королеві зі своїх сіл подвійну стацію.

А король ще з Ягільниці наперед вислав двох баронів, а саме: Петра Одровонжа, львівського воєводу, та Пшедбора з Конєцполя, сандомирського каштеляна, до Петра, воєводи Молдавії, щоб вони добрими й чесними засобами схилили й умовили згаданого Петра скласти королеві Казимиру оммаж, а також щоб він видав йому князя Михайла, сина колись великого князя литовського Сигізмунда, якого той у себе прихищав і утримував, — як ворога.

І хоча сам Петро, воєвода Молдавії, погоджувався вчинити такий оммаж і, за звичаєм своїх попередників, принести королеві Казимиру всю належну вірність, однак з’явитися особисто до короля Казимира він побоявся. Бо було йому кимось із королівської ради підказано, що в разі прибуття він зазнає тягаря ув’язнення.

Тому він послав до короля своїх визначних послів, а саме барона Нагона та канцлера Михайла з іще двома баронами, благаючи, щоб король не зарахував йому за провину те, що він через страх не може прибути до його присутності, запевняючи, що коли буде в безпеці, то і оммаж, і присягу вірності він складе.

Князя ж Михайла він твердив, що жодним чином не може й не хоче видати королеві, бо велика ганьба впала б на нього, якби він передав королеві невинного князя, який шукає королівської ласки й справедливості та який з довірою прибув до нього, немов до друга. Водночас він пообіцяв, що надалі не буде тримати його у своїх володіннях, якщо той стане причиною прикростей і роздратування для короля.

Король же, порадившись, надіслав Петрові, воєводі Молдавії, щедрий охоронний лист, запевнивши його від усякого страху.

Коли ж сам Петро, воєвода, підкріплений таким охоронним листом, збирався прибути до присутності короля в Кам’янці й уже прибув до замку Хотина, король Казимир, не здатний більше зносити зволікання й прагнучи через сильну спеку повернутися до Литви, щоб не знехтувати домовленістю на день Різдва Святої Марії в Новогрудку, укладеною з литовцями, у середу перед святом святого Варфоломія вирушив із Кам’янця, занедбавши й полишивши всі справи, що вже майже були доведені до завершення.

Натомість він вислав чотирьох баронів до Петра, воєводи Молдавії, а саме: Яна, каштеляна краківського, Петра Одровонжа, львівського воєводу, Яна з Конєцполя, канцлера Королівства Польського, та Яна з Пільчі, наділивши їх повною владою.

Вони, провівши з ним належні переговори, впорядкували й завершили все належним чином, прийняли від нього самого та від усіх його баронів, від імені й за дорученням короля та Корони Польської, присягу вірності, укріпили нові записи й союзи, за якими сам Петро, воєвода, зобов’язується виявляти королеві й Королівству Польському належну вірність і покору та, для складення оммажу, зобов’язується прибути в належний час і місце за королівською волею та наказом.

Після укладення цієї угоди з воєводою Петром військо Руських земель, яке багато днів таборувало на рівнинах навколо Кам’янця, з дозволу повернулося до своїх домівок.

Князь же Михайло, син великого князя литовського Сигізмунда, також послав особливого посланця, благаючи короля Казимира прийняти його до своєї ласки; а баронів Королівства Польського просив, щоб, пам’ятаючи свої обіцянки та присяги, допустили його до правосуддя.

Однак ці його благання були знехтувані й відкинуті, і не лише сам князь Михайло не був допущений до ласки вислухання, але й, після укріплення союзів із Петром, воєводою Молдавії, він був вигнаний з Молдавії, немов ворог короля, й подався до татар-варварів, після того як серед католиків не знайшов ані справедливості, ані милосердної ласки.

Тим часом, коли король перебував у Кам’янці, до присутності Його Величності прибув також посол татарського імператора, на ім’я Каліна, який від імені татарського імператора пропонував військову допомогу проти Петра, воєводи, у разі, якщо той не захоче підкоритися й коритися королеві.

Цього посла король, обдарувавши, після таємних переговорів відпустив і через нього передав татарському цезарю деякі доручення, невідомі багатьом.